Зелений тариф
Зелений тариф — економічний механізм, спрямований на заохочення генерації електроенергії відновлюваною енергетикою. Застосування зеленого тарифу зазвичай включає використання наступних інструментів:
- Гарантований доступ до енергомережі;
- Довгострокові контракти на придбання електроенергії;
- Встановлення відносно високих закупівельних цін, які враховують вартість відновлюваних джерел енергії.
Регіональні або національні енергопостачальники зазвичай зобов'язані купувати електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел. У багатьох країнах гарантується придбання електроенергії, що отримується з поновлюваних джерел енергії в рамках довгострокових (15-25 років) контрактів.
Станом на 2009 рік зелені тарифи використовувались в тій чи іншій формі у 63 країнах світу, включно з Україною.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення „зеленого“ тарифу» був прийнятий 25 вересня 2008 року. Закон передбачає обов'язкове придбання постачальниками електроенергії.
Закон України від 04.06.2015 р. № 514-VIII щодо створення конкурентних умов для виробництва «чистої» енергії. Відповідно до діючого Закону «зелений» тариф прив'язано до курсу євро до 2030 року, що дозволяє нівелювати ризики інфляції. Також скасовано вимогу щодо «місцевої складової» та запроваджено надбавку до тарифу за використання українського обладнання. Загалом «зелені» тарифи в Україні сьогодні є одними з найбільших в Європі. 11.07.2019 року внесенні зміни до статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", що змінило ставки покупки електроенергії, виробленої на СЕС.
Рік введення в експлуатацію | «Зелений» тариф | Максимальна потужність СЕС для отримання «зеленого» тарифу (без участі в аукціоні) |
---|---|---|
2019 | 0,15 євро без ПДВ | без обмежень |
2020 | 0,1126 євро без ПДВ | до 10 МВт |
2021 | 0,1126 євро без ПДВ | до 5 МВт |
2022 | аукціон | без обмежень |
2023 | аукціон | без обмежень |